У кошику немає товарів.
Статті
Враження від подорожі Чорногорією з міським рюкзаком за спиною
26
Тра
Тра
Шановні пані та панове, вітаємо вас на борту літака, що виконує політ за маршрутом Київ – Тіват. З цих слів розпочалася наша довгоочікувана цього року відпустка, яку було вирішено провести на узбережжі сонячної Чорногорії.
Пункт перший: купити рюкзак в інтернет-магазині Surikat.
Правду кажучи, відчуття відпустки стало з’являтися ще на етапі приготування сім’ї з 2-х людей до подорожі. Збір валіз з одягом та іншими речами, більшість з яких везуться на випадок голоду, холоду або потопу зі словами: «Давай візьмемо, не в руках же нести будемо», – а після повернення додому дістаються з валізи в незайманому вигляді, хоч і викликає бурхливі дискусії в сім’ї, але ці дії допомагають зрозуміти, що до відпустки залишилися лічені дні.
У процесі збору речей ми дійшли висновку, що нам потрібно купити рюкзак, без якого різні екскурсії, з досвіду минулих років, перетворюються на постійне змагання: хто довше пронесе незручну сумку напліч або більше «напхає» речей у кишені шорт. Задавшись метою, я став підшукувати прийнятну для бюджету та власної спини модель рюкзака, який візьме на себе функцію перенесення нашого невеликого похідного скарбу.
На дорогі моделі навіть не дивився, а одразу зацікавився бюджетними варіантами, які, до того ж, не шкода використовуватиме як заміну пляжній сумці. Шляхом нетривалих пошуків було куплено недорогий міський рюкзак Surikat City насиченого червоного кольору, який, як виявилося, шиється в Україні. Чесно сказати, придбаний рюкзак викликав вже давно забуте почуття повного задоволення покупкою, коли ти розумієш, що купив річ за абсолютно адекватною ціною і при цьому з гарною якістю (про якість я зробив висновок, переглянувши тут: https://www.youtube.com /c/SurikatUa відеоролики випробувань рюкзака).
Отже, збори та необхідні покупки залишилися позаду, літак набирає висоту, а мене починає огортати почуття приємного розслаблення, адже всього через 2 години ми з головою поринемо в атмосферу нових вражень на цілий тиждень, а я зможу зайнятися своїм улюбленим заняттям – вивченням підводної фауни Адріатичного. моря за допомогою маски та трубки. До речі, новий рюкзак за розмірами відмінно підійшов для ручної поклажі, тому був узятий із собою в салон літака, попередньо наповнившись купленими в Duty Free смаколиками.
Після прильоту Чорногорія зустріла нас спекотною, сухою, але похмурою погодою з періодичними спалахами сонця з-за хмар. Шлях від Тівата до Будви, яка стала нашою тимчасовою домівкою на час відпустки, проїхали автобусом приблизно за півгодини. А під’їжджаючи до міста, ми зрозуміли чому Чорногорія – одна з найкрасивіших країн Балканського півострова. Спускаючись гірською дорогою до міста, перед нами відкрився чудовий вид на Будву. Світле місто з помаранчевими черепичними дахами дуже схожих один на одного будинків, невеликі вулички та екзотичні для українських туристів інжирні та гранатові дерева упереміш з розлогими пальмами одразу порадували серце мандрівника, що шукає вражень. Після розбирання речей у номері ми вирушили на пляж.
Склавши все пляжне приладдя в рюкзак, я відразу розвіяв побоювання дружини з приводу його місткості. Адже крім рушників, води та кремів від засмаги, туди помістилися маска та трубка для підводного плавання, а також дві невеликі книги. Вдосталь накупавшись і неабияк зголоднівши, ми спантеличилися пошуком закладу, де можна було б вгамувати голод і спрагу. До речі, мокрі речі, за весь час прогулянки до кафе, а потім до номера готелю, рюкзак не намочили, а мені було дуже зручно гуляти з величезним шматком найсмачнішої піци в одній руці та пляшкою місцевої газованої води в іншій. А за 2 дні рюкзак Surikat City пройшов своєрідну перевірку на міцність.
Прогулюючись набережною Будви, в шумі натовпу і машин, що проїжджали, ми не помітили, як ззаду до нас тихенько під’їхали два підлітки на мопеді. Схопившись за рюкзак, один з них різко смикнув за сумку але, явно не звернувши уваги на різні вагові категорії з обох боків, а може, сподіваючись на погану якість простенького рюкзака, мало не втративши рівновагу, двоє малолітніх гопників залишилися ні з чим і вже через секунду розчинилися у натовпі туристів. Щоправда, їдучи, вони чітко почули на свою адресу щирі побажання здоров’я та щасливого шляху.
Рай для архітектурного гурмана
З перших днів Чорногорія буквально зачарувала нас своєю природою, чистою водою, а також красивими краєвидами та архітектурою старих міст. Ще будучи в Києві, ми ґрунтовно «поколупалися» по складеним реальними туристами путівникам на теми «куди поїхати і що подивитися», тому щодня ми відвідували нові місця та щоразу вражалися красою цього краю. Міста Будва, Херцег Нові, Петровац, Котор, острови Святий Марко та Свєті Стефан – це лише частина місць, де ми побували, але які залишили незабутні враження від своєї старовинної чарівності та неповторної середньовічної архітектури.
У всіх наших поїздках рюкзак жодного разу не підвів. У нього без проблем складалися всі наші речі, а м’які лямки та підкладка мінімізували навантаження на плечі та спину. До речі, жодної їжі з собою на екскурсії брати не потрібно. Апетити архітектурного гурмана повністю задовольняються за допомогою численних кафешок, які пропонують їжу на будь-який смак. Особисто нам дуже сподобалися місцеві гамбургери, які дуже далекі від Макдональдсівської булочки. Всього за 2 євро ми щоразу отримували великий шматок прожареного на наших очах м’яса, яке клалося на булку і доповнювалося овочами та соусами. У цих же кіосках можна спробувати всілякі види шашлику, сосисок, купати і піци. Але найяскравіші враження у нас залишилися після відвідування старих міст Будви та Котора, відокремлених від сучасних будівель високими мурами.
Проходячи крізь фортечні ворота людина, ніби попадає в 17 століття, в якому застигли ці будівлі. Замшеле каміння стін, обвиті плющем паркани, вузькі провулки — здається, ще секунда і за наступним кутом ти зіткнешся з середньовічними жителями, які, не звертаючи на тебе уваги, побіжать далі у своїх справах. Вузькими вуличками цих двох старих міст можна бродити годинами, не помічаючи перебігу часу, виходити на вже знайомі площі, повертати до рідних двориків і гуляти, гуляти, гуляти з рюкзаком за спиною та фотоапаратом у руках.
